Робота над методичною проблемою

 Опис досвіду роботи Красножон Оксани Вікторівни, учителя хімії загальноосвітньої школи І-ІІІ ступенів с. Солгутове Гайворонського району з проблеми:

"Формування предметної компетентності учнів з хімії шляхом застосування прийомів ейдетики та  мнемотехніки"

ВСТУП

Шкільний предмет "Хімія" належить до освітньої галузі "Природознавство", метою якої є формування природознавчої компетентності учня шляхом засвоєння системи інтегрованих знань про природу, способів навчально-пізнавальної діяльності, розвитку ціннісних орієнтацій у різних сферах життєдіяльності та природоохоронної практики. Серед завдань - формування учнів цілісного уявлення про сучасну природничо-наукову картину світу, роль і місце людини в природі. розвиток розумових здібностей учнів, їх емоційно-вольової сфери, пізнавальної активності та самостійності, здатності до творчості, самовираження і спілкування; а також оволодіння доступними способами пізнання предметів і явищ природи. Тому оволодіння предметною компетентністю щодо навчального предмета "хімія" передбачає опанування учнями хімічної термінології, наукового змісту основних хімічних понять, законів та розуміння суті хімічних явищ.

Уміння запам’ятовувати і швидко відтворювати теоретичний матеріал є однією з необхідних умов успішності учня. Отже, перед учнем постає проблема: якомога краще засвоїти великий обсяг інформації, і це йому не завжди під силу, оскільки складними є назви хімічних речовин, величезна кількість формул, понять, правил, законів. Часто ми стикаємося з такою трудністю – чим більше учитель вимагає, контролює, перевіряє, тим гірше дитина запам’ятовує матеріал. Для формування предметної компетентності в учнів необхідне вдосконалення методики уроку шляхом використання продуктивних технологій навчання в умовах зростаючого обсягу інформації внаслідок інтенсивного розвитку хімічної науки. Одним із шляхів підвищення ефективності сучасного уроку є застосування прийомів ейдетики та мнемотехніки, тому дане дослідження є надзвичайно  актуальне.

Новизна дослідження полягає в тому, що не знайдено матеріалів щодо  застосування прийомів ейдетики та мнемотехніки на уроках хімії серед українських вчителів. Отже дана проблема нова і потребує подальшого вивчення.

РОЗДІЛ І. ТЕОРЕТИЧНІ АСПЕКТИ ВИВЧЕННЯ ПРОЦЕСІВ ПАМ'ЯТІ

         1.1. Пам'ять як психофізіологічний процес.

Пам’ять – один із самих основних процесів психіки людини, та основа, на якій працює мозок, це можливості людини, її мислення. Сутність процесу пам’яті полягає у запам'ятовуванні, збереженні та наступному відтворення особистістю її досвіду. Завдяки пам'яті розширюються пізнавальні можливості людини, забезпечується цілісність і розвиток особистості. Фізіологами з'ясовано, що пам'ять забезпечується спільною роботою функціональних блоків мозку, велику роль серед яких відіграє блок прийому, переробки і зберігання інформації. Нейрони цього блоку здатні зберігати сліди збуджень і звіряти їх із параметрами нової інформації. Інформація, що надходить, деякий короткий час циркулює в замкнених нервових колах. Процеси запам'ятовування та збереження являють собою утворення тимчасових нервових зв'язків між новою інформацією і тією, що вже була закріплена. Процес відтворення представляє собою відновлення цих зв'язків, а забування - їхнє гальмування.  За характером психічної активності, що переважає в діяльності, пам'ять поділяють на рухову, емоційну, образну та словесно - логічну. Така класифікація була вперше запропонована П.П. Блонським. Хоча в реальному житті дані види пам'яті нерозривно пов'язані один з одним.

         1.2. Теорії пам’яті людини.

Психологи виділяють декілька теорій пам’яті.

Асоціативна теорія розкриває залежність процесів пам'яті від характеристик матеріалу, що запам'ятовується. В основі пояснення механізмів пам'яті в цій теорії лежить поняття асоціації. Між явищами, що запам'ятовуються, встановлюється зв'язок, або асоціація, яка потім впливає на відтворення матеріалу. При пригадуванні людина відшукує ланцюжок зв'язків, який приведе до потрібного матеріалу. Відтворення деякого факту веде до відтворення факту, із ним асоціативно пов'язаного, а запам'ятовується те, що пов'язане із вже наявним в пам'яті матеріалом. При дослідженнях пам'яті в межах асоціативної теорії були встановлені типи утворення асоціацій: асоціації за схожістю (зв'язок виникає між подібними фактами), за суміжністю (зв'язок виникає між фактами, що слідують в часі один за одним), за контрастом (зв'язок виникає між фактами, які відрізняються, протилежні один до одного).

Гештальтпсихологічна теорія підкреслює залежність процесів пам'яті від способів організації і структуризації матеріалу, що запам'ятовується. Чим чіткіше буде організовано матеріал, тим простіше його запам'ятати. При цьому наголошується на активній ролі людини в структуризації матеріалу шляхом ритмізації, перебудови, об'єднання або, навпаки, роз'єднання його різних частин.

В біхевіористичній теорії закономірності процесів пам'яті розглядаються, як подібні до закономірностей утворення рухових навичок. Як і для формування рухових навичок, так і для формування навичок збереження матеріалу в пам'яті потрібні вправи. В рамках цієї теорії встановлено, що на ефективність закріплення матеріалу впливає кількість вправ, проміжок часу між вправами, обсяг матеріалу та індивідуально-психологічні властивості людини, яка запам'ятовує матеріал.

За когнітивною теорією пам'ять розглядається, як деяка структура, призначена для обробки інформації. Ця структура складається із різних блоків, що відповідають за розпізнавання інформації, побудову когнітивної карти, збереження отриманої інформації і за відтворення її в певному вигляді. Процеси переробки інформації (об'єднання, доповнення, зміна та інші) забезпечують належні зміни інформації в блоках і перехід її із одного блоку в інший.

В діяльнісній теорії розглядається залежність процесів пам'яті від діяльності людини. За цією теорією, закономірності запам'ятовування, збереження і відтворення певної інформації визначаються змістом та структурою діяльності людини із цією інформацією, мотивами, що лежать в основі цієї діяльності, ставленням людини до неї. В даній теорії пам'ять розглядається як вид діяльності, а саме, як мнемічна діяльність. Ця діяльність складається із мнемічних дій, спрямованих на запам'ятовування, збереження і відтворення матеріалу. За допомогою цих дій людина конструює мнемічний образ матеріалу або його уявлення.

Таким чином, асоціативна теорія пояснює закономірності процесів пам'яті зв'язком між елементами матеріалу, який запам'ятовується, гештальтпсихологічна теорія - організацією матеріалу, біхевіористична - характеристиками вправ по закріпленню матеріалу. Діяльнісна теорія підкреслює роль зв'язку між пам'яттю та діяльністю людини та не заперечує досягнення інших теорій пам'яті.

1.3. Поняття про мнемоніку та ейдетику

Вперше термін "ейдетика" був озвучений німецьким психологом Е.Йєншем, а поширення  і глибокого вивчення набув у дослідженнях видатного психолога О.Р.Лурії, який поділив методики запам’ятовування на два основних напрямки: мнемотехніка та ейдетика.

Мнемоніка (мнемотехніка) — сукупність прийомів і способів, що полегшують запам'ятовування і збільшують обсяг пам'яті шляхом утворення штучних асоціацій. Мнемоніка не вдосконалює пам'ять, а полегшує сам процес запам'ятовування через придумані штучні асоціації, які легко й швидко відкладаються в пам'яті.

Ейдетика — це психологічний або медичний термін, здатність згадувати чи відтворювати зображення, звуки, запахи об'єктів чи тактильні відчуття про них в пам'яті з граничною точністю. У психології — відтворення у всіх деталях образів предметів, які не діють в даний момент на зорові аналізатори. Ейдетичні образи відрізняються від звичайних тим, що людина ніби продовжує сприймати предмет за його відсутності. Основна формула, що відображає суть методів ейдетики: уява + позитивні емоції = засвоєна інформація.

"Школа ейдетики" - впорядкований набір методів і вправ, що допомагають оволодіти вмінням використовувати свою уяву для запам’ятовування та відтворення будь-якої інформації. Засновником "Школи ейдетики" є Ігор Матюгін, професор, доктор педагогічних наук (Росія). Втілення цієї методики в Україні проводить Євген Антощук – доктор педагогічних наук, засновник української школи ейдетики "Мнемозина". Досвід застосування даної методики в школах України невеликий. Мнемотехнічні прийоми ще у 80-ті-90-ті роки минулого століття широко використовував у підготовці майбутніх учителів математики викладач тоді ще Ворошиловградського педагогічного інституту імені Тараса Шевченка  Чучуков Віктор Федорович. Зараз цим займаються його учні. Серед найбільш відомих шанувальників цього напрямку – Г. П. Бевз та В. Г. Бевз (м. Київ)– автори шкільних підручників з математики. Дана методика втілюється як експериментальна для навчання учнів початкової школи у Ровеньківській ЗОШ № 6 (Луганська область). Цікаві ідеї щодо використання можливостей образного мислення дітей, ми знаходимо у працях Василя Олександровича Сухомлинського. На жаль, прийоми ейдетики та мнемотехніки мало використовуються вчителями хімії.

РОЗДІЛ ІІ. ПРАКТИЧНЕ ЗАСТОСУВАННЯ ЗНАНЬ ПРО ПРОЦЕСИ

ПАМ’ЯТІ ПІД ЧАС ВИКЛАДАННЯ ХІМІЇ

2.1. Особливості організації сприйняття учнів на уроці з урахуванням закономірностей пам’яті.

Спостерігаючи за учнями протягом 17 років помітила появу певних труднощів, пов’язаних із сприйняттям, запам’ятовуванням та відтворенням інформації. Зрозуміло, що стрімкий науково – технічний прогрес вніс свої корективи у розумові процеси дітей. Але не слід забувати також про те, що основою психічних процесів є кора півкуль великого мозку, а її функції спеціалізовані асиметрично. Тобто дітей (як і дорослих) за домінуванням півкуль можна розділити на правопівкульних та лівопівкульних (існують ще амбідекстри – люди з рівномірним розвитком півкуль). Прийнято рішення провести дослідження, щоб виявити домінування півкуль у дітей ЗШ І-ІІІ ступенів с.Солгутове з допомогою тестування "Балерина" та "Лінива вісімка". Складно поки що робити категоричні висновки, але кількість правопівкульних дітей помітно зросла порівняно з минулим. Проаналізувавши традиційні методи навчання, я зрозуміла, що більшість з них орієнтовані на лівопівкульних дітей, тобто на тих, кому легко встановлювати логічні зв’язки, аналізувати, працювати з деталями. В той час як правопівкульні  діти – ті, яким притаманне образне мислення, творчість, цілісне сприйняття - залишаються поза увагою. Зрозуміло, що  процеси сприйняття та запам’ятовування матеріалу у правопівкульних і лівопівкульних дітей протікають по різному.
Ейдетичні прийоми краще використовують ті діти, які мають образну пам’ять. Школярі з більш розвиненою аналітичною пам’яттю віддають перевагу іншим способам запам’ятовування матеріалу, зокрема, прийомам мнемотехніки. Тому, крім прийомів ейдетики, доцільно використовувати й інші прийоми запам’ятовування: мнемотехніку та інші вербально-логічні системи, які допомагають переключити увагу на більш зрозумілу дію, перетворити інформацію у таку форму, яка придатна для подальшого відтворення. Мнемоніка не здатна покращувати пам’ять, а лише допомагає запам’ятовуванню. Саме цьому прихильники ейдетики не вважають її корисною для учнів. Та з допомогою мнемотехніки збільшується кількість фактів, які довго і міцно тримаються в пам’яті учня, що врешті решт покращує загальну предметну підготовку, і тому не слід відкидати мнемотехнічні прийоми з арсеналу прийомів вчителя. Тому я пропоную учням різні способи сприйняття та відтворення навчального матеріалу. Намагаюся будувати уроки згідно порад сучасних психологів (їх у своїй книзі приводить Євген Антощук):
ЦІКАВІСТЬ – МОТИВАЦІЯ -  УВАГА – КОНЦЕНТРАЦІЯ - ОРГАНІЗАЦІЯ
2.2. Досвід застосування прийомів, що полегшують запам’ятовування хімічних понять, процесів та явищ.
Прийоми, що я пропоную, ґрунтуються на основних фактах про роботу людської пам’яті та теорії функціональної спеціалізації півкуль:
         1. Використання наочності настільки максимально, наскільки це можливо на уроці. Яскраві чіткі зорові образи збуджують цікавість учнів і надовго залишаються у пам’яті дитини. Слід проаналізувати якість ілюстрацій, що використовуються на уроці – чи сприймають сучасні діти зображення на старих пожовклих таблицях? Або малюнки у підручниках – чи завжди вони відповідають всім вимогам? Але сучасний учитель знає вихід – це використання ІКТ. На своїх уроках я застосовую різноманітні презентації, малюнки, фотографії речовин, відео фрагменти. Особливо ефективною є флеш-анімація. Такі невеликі анімаційні ілюстрації допомагають уявити хімічні процеси, частики, явища. Наприклад, таблиця Менделєєва, будова атому, хімічні елементи тощо. Цікавими є віртуальні екскурсії на виробництво, он-лайн -  лабораторії, фільми про найвпливовіші відкриття у хімічній науці, які можна демонструвати як під час позакласних заходів, так і під час навчальної практики.
         Використовую певний порядок демонстрування наочного матеріалу: мотивація – демонстрація – обговорення - закріплення.
         2. Чітке структурування матеріалу, виділення логічно-змістових складових. Сприйняття навчального матеріалу учнями повинно відбуватися різними способами (аудіально, візуально, кінестетично)
Пропоную наступний алгоритм опрацювання термінів, понять:

• вступ (коротка бесіда, що актуалізує опорні знання, аргументує, мотивує учня, готує до засвоєння нового)
• зачитування учнем вголос визначення із підручника (або іншого джерела);
• читання визначення мовчки кожним учнем;
• логічний аналіз визначення (відповіді на короткі запитання);
• запис визначення у вигляді опорно – логічної схеми;
• відтворення визначення;

         Наприклад, засвоюємо визначення  "ступінь окиснення":
         Актуалізуюча бесіда: Як ви розумієте слово "ступінь"? Що таке окиснення? (асоціації щодо цих понять)
         Слухаємо визначення, а потім читаємо мовчки:
         "Ступінь окиснення — це умовний заряд атома в речовині, який виник би на атомі за умови, що спільні електронні пари повністю змістилися б до більш електронегативного атома".
         Після читання задаю питання: Що таке ступінь окиснення? (умовний заряд)
         За яких умов виникає цей заряд? (за умов зміщення електронів)
         До якого атома зміщуються електрони? (до більш електронегативного)
         Що таке електронегативність?
         Складаємо опорно - логічну схему або (ейдос – конспект)
         Ступінь окиснення  -          умовний заряд         А В
                                                      
         Пропоную учням відтворити самостійно визначення.
         Даний підхід дозволяє задіяти різні види образної пам’яті – слухову, зорову, а також логічно – змістову .
         Застосування таких прийомів роботи, що активізують розумові процеси, сприяють концентрації уваги: розгадування ребусів, кросвордів, закодованих слів тощо.
         На уроках застосовую такі вправи:
         1. "Повтори за товаришем" (учень починає відтворення визначення або характеристику об’єкта, інший повторює сказане і додає нову інформацію)
         2. "Асоціація"  (учні називають швидко будь – які асоціації, що виникають у зв’язку із терміном, явищем тощо)
         3. "Кольорове лото"  (необхідні для запам’ятовування об’єкти зафарбовуються у певні кольори. Наприклад – кислоти у червоний, основи у синій тощо).
         4.  Застосування фонетичних асоціацій.
Наприклад,  "пента" - пентагон, "окта" - октава – вісім нот
         5. Створення уявних ейдетичних – образів. Вони можуть бути реальними і нереальними, але обов’язково позитивними та яскравими.
         Наприклад,  засвоєння природних груп хімічних елементів – лужні метали, галогени, інертні гази. Пропоную уявити картини:
а) лужні метали – "лужні" - "луг". На лузі трава (Натрій, лежить камінь (Калій), ллється вода (літій) – це (Цезій), Франція (Францій);
б) галогени – "Галя і Гена". Галя – файна (Фтор), хороша (Хлор), Гена бравий (Бром), коліно йодом намазане (Іод).

         Проблематичним для учнів є відтворення понять "окисник", "відновник", "окиснення", "відновлення". Нам допоможе асоціація: окисник (неприємне слово) – він поганий, бо забирає чужі електрони, йому при цьому добре, він відновлюється. А відновник - він хороший – ділиться з іншими своїми електронами, але йому при цьому не дуже добре, він окиснюється.
         Цікава аналогія при вивченні багато основних кислот, яка потім доповнюється інформацією при вивченні кислих солей та розв’язуванні задач на надлишок.
         Кислоти – це дракони з головами (1, 2, 3). Голови відрубує луг(лицар з металевим мечем), ставить на їх місце свою голову (катіон металу). Якщо мечів недостатньо, то відрубує не всі голови, а одну, дві тощо.
         Кристалічні ґратки запам’ятовуємо за допомогою аналогії – молекулярна – сукупність подружніх пар, атомна – сукупність одиноких людей, йонна – сукупність закоханих (притягання).

        
6. Складання віршиків (прийом "Римування").
         Наприклад:
         - Фенолфталеїновий в лугах малиновий.
- Спочатку вода, за нею кислота, інакше - велика біда.

         7. Застосування акровербального методу, тобто асоціативних фраз.
         Наприклад, учневі потрібно запам’ятати, в чому полягає принцип комплементарності у побудові дволанцюгової молекули ДНК. Тобто: напроти аденілового нуклеотиду розташовується тимідиновий, а напроти гуанілового – цитозиновий.  Пропоную учням фразу: "А Ти ГуЦулочка".
         Ще приклад: милий елегантний парубок бажає познайомитися з гарною грайливою Оксаною надіславши дарунок (гомологічний ряд алканів – метан, етан, пропан, бутан…).
         8. Створення кінестетичних образів здебільшого застосовую на уроках природознавства у 5 класі. Це фізкультхвилинки, що виконують функцію не лише розвантаження учнів, але й закріплення навчального матеріалу, створення умов для міцного запам’ятовування. Наприклад, під час вивчення теми "Речовини. Властивості речовин" пропоную учням під час фізкультхвилинки об’єднатися у 3 групи та уявити себе частинками речовини: 1-а група – твердої, 2-а – рідкої, 3-я - газоподібної. Завдання для груп: продемонструвати вказаний стан речовини з урахуванням відстаней між частиками та можливостей їх руху.

         Подібним чином ілюструємо явища "Дифузія", "Чисті речовини та суміші", "Колообіг води", "Рух планет навколо Сонця" тощо.
         У 8 класі під час вивчення понять сигма- та пі –зв'язок пропоную учням створити фігури, що нагадують ці типи зв’язків.
         Крім того,  існують спеціальні вправи для розвитку обох півкуль головного мозку. Наприклад:

• "Вухо-ніс". Лівою рукою беремося за кінчик носа, а правою - за протилежне вухо, тобто ліве. Одночасно відпустіть вухо і ніс, хлопніть в долоні, поміняйте положення рук .
• "Каблучка". По черзі і дуже швидко перебираємо пальці рук, поєднуючи в кільце з великим пальцем, вказівний, середній, безіменний, мізинець. Спочатку кожною рукою окремо, потім одночасно двома руками.
• "Кулак – долоня". Права рука вгору (долоня в кулак), ліва рука торкається правої під гострим кутом (долоня розкрита). Потім навпаки і швидко.

         Для кращого закріплення нових понять розробляю вправи на он-лайн ресурсі, учні їх отримують в якості домашнього завдання.
         Використовуючи всі ці прийоми ейдетики та мнемотехніки помітила, що учні з радістю виконують поставлені завдання, досягають розуміння матеріалу та його запам’ятовування на фоні позитивних емоцій.

ВИСНОВКИ

Компетентнісно – орієнтований підхід до навчання диктує нові вимоги до сучасного уроку та потребує від учителя додаткових зусиль на освоєння нових, більш ефективних підходів до процесу навчання, творчого мислення, вироблення власної системи навчальних методів та прийомів, а також знання психофізіологічних особливостей розумових процесів дитини.

Застосування прийомів ейдетики та мнемотехніки полегшує сприйняття та запам’ятовування навчального матеріалу, активізує розумову діяльність, підвищує інтерес до вивчення предмету, сприяє розвитку мислення дитини, створює позитивний фон уроку. Таким чином діти краще засвоюють навчальний матеріал з хімії, показують гарні результати на олімпіадах, на достатньому та високому рівнях здають ЗНО, вступають на навчання до ВНЗ у медичні, технологічні заклади.

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1.     Айзенварг Л.Г., Айзенварг М.Л. Ейдетика. Електронний ресурс/ Режим доступу: http://do100verno.com.ua/blog/tag/10

2.     Антощук Є. Учімося запам’ятовувати і пригадувати: Швидка пед.. допомога. – К.: Вирій, 2007. – 156с.

3.     Бесєдіна А. Вплив методів і завдань ейдетики на розвиток особистості учня // Рідна школа. – 2009. – № 2-3. – С. 61-62.

4.     Винославська О.В. Психологія :навчальний посібник. – К.: ІНКОС, 2005. Режим доступу: http://www.ebk.net.ua/Book/psychology/vinoslavska_psihologiya/part2/2301.html

5.     Державний стандарт базової та повної загальної середньої освіти. Електронний ресурс / Режим доступу : www.mon.gov.ua

6.     Конспект лекцій із загальної психології. Електронний ресурс/ Режим доступу: http://pidruchniki.com/1584072016173/psihologiya/zagalna_psihologiya

7.     Эйдетика в современных технологиях обучения. Електронний ресурс/ Режим доступу:  http://neuch.org/interest/jejjdetika-v-sovremennykh-tekhnologiyakh-obuch